Знищення попелу

Так почалася друга спроба викреслити Бабин Яр з історії.
Засипати таку величезну прірву - титанічна праця, але за титанічних масштабів будівництва в СРСР завдання здійсненне. Було знайдено дотепне інженерне рішення: не засипати, а замити способом гідромеханізації.]

Бабин Яр перегородили дамбою і стали до нього помпувати по трубах пульпу із сусідніх кар'єрів цегельного заводу. Яром розлилося озеро. Пульпа - це суміш води й бруду. Теоретично грязюка повинна була відстоюватись, осідати, а вода - стікати через дамбу по жолобах. Я ходив туди і, приголомшений, дивився на озеро бруду, яке поглинає попіл, кістки, кам'яні осипи могильних плит. Вода в ньому була гнила, зелена, нерухома, щодня і щоночі гули труби, подаючи пульпу. Це тривало декілька років. Дамбу підсипали, вона росла, і до 1961 року стала висотою з шестиповерховий будинок.

У понеділок 13 березня 1961 року вона завалилася. Весняні розталі води ринули до Яру, переповнили озеро, жолоби не встигали пропускати потік, і вода пішла через верх дамби. Широким своїм гирлом Бабин Яр виходив на вулицю Фрунзе, тобто Кирилівську, прямо на трамвайний парк і густонаселений район навколо нього, навіть у самому гирлі Яру на схилах тулилися хатинки. Спершу вода залила вулицю так, що застрягли трамваї й машини, а люди в цей час поспішали на роботу, і по обидва боки повені зібралися натовпи, що не могли перебратися.
О 8-й годині 45 хвилин ранку пролунало страшенне ревіння, з гирла Бабиного Яру викотився вал рідкого бруду висотою метрів зо десять. Уцілілі очевидці, що спостерігали здалеку, стверджують, що вал вилетів із яру, як кур'єрський потяг, ніхто втекти від нього не міг, і крики сотень людей захлинулися за півхвилини.
Інженерні розрахунки містили в собі похибку: бруд, який накопичували роками, не ущільнювався. Він так і зоставався рідким, оскільки основною частиною його була глина. Глинисті схили Бабиного Яру, як водотривкі стіни, надійно зберігали його в рідкому стані. Бабин Яр, таким чином, був перетворений на ванну бруду, так само жахливу, як і ідея, що породила її. Розмита весняними водами дамба завалилась, і ванна вилилася.
Натовпи людей ураз були поглинені валом. Люди, що були в трамваях, машинах, - гинули, мабуть, не встигнувши зрозуміти, що трапилося. З ворушкої в'язкої трясовини випірнути або, якось борсаючися, вибратися було неможливо. Будинки валом були знесені, як картонні. Деякі трамваї покотило й віднесло метрів за двісті, де й схоронилися вони.
Поховані були трамвайний парк, лікарня, стадіон, інструментальний завод, увесь житловий район. Міліція оточила район і стежила, щоб ніхто не знімкував. На деяких дахах видно було людей, але невідомо, як до них дістатись. О першій годині дня прилетів військовий вертоліт Мі-4 і почав евакуювати вцілілих хворих із даху лікарні, знімати інших людей, які вціліли.
Місце катастрофи дуже оперативно було обнесене високими парканами, рух по вулиці Фрунзе закрито, залишки трамваїв накриті залізом, траси цивільних авіаліній змінено, щоб літаки не пролітали над Куренівкою і не можна було сфотографувати.
Драговина, широко розлившися, нарешті змогла ущільнюватися, вода з неї помалу стекла струмками