Історія про Бабин Яр

Коротко про головне

Бабин Яр – урочище в північно-західній частині Києва, між районами Лук’янівка та Сирець. Вперше згадується під сучасною назвою в 1401 році, коли власниця корчми (укр. «баба»), що знаходилася тут, продала ці землі домініканському монастирю.

Бабин Яр набув всесвітньої відомості як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами в 1941 році. Нині на території Бабиного Яру знаходяться кілька пам'ятників і меморіальних комплексів жертвам Холокосту.

До сучасної забудови тут був один з найбільших у Києві ярів – довжиною близько 2,5 км, глибиною понад 50 м. По його дну протікав однойменний струмок, узятий нині в колектор.

На території Бабиного Яру побудовано телецентр. Працює станція метро «Дорогожичі».

Інтернаціональна трагедія

Під час Великої Вітчизняної війни німецькі війська, що зайняли Київ 19 вересня 1941 року, використовували Бабин Яр як місце масових розстрілів.

Розстріл пацієнтів психіатричної лікарні

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року – було розстріляно 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилася безпосередньо біля яру. Місце розстрілу невідоме.

24 вересня на Хрещатику силами НКВС були підірвані будинки, в яких розташувалися представники окупаційної адміністрації. Вибухи і пожежі тривали й у наступні дні, було знищено близько 940 великих житлових і адміністративних будівель. У звіті представника імперського міністерства окупованих східних областей від 5 жовтня 1941 року йшлося про те, що пожежа поширилася на площі 2 тисячі кв. м, без притулку лишилося близько 50 тисяч чоловік. Нацисти використали це як привід для знищення єврейського населення.